Спеціалисти Донецького обласного центру зайнятості відповіли на найбільш актуальні питання, які задавали громадяни під час пошуку роботи.Чи зобов’язана фізична особа – підприємець надавати до центру зайнятості відомості про прийнятих працівників?
Обов’язок підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, надавати до служби зайнятості адміністративні дані про всіх прийнятих працівників, передбачений пунктом 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Також, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на власників підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (далі – роботодавці), покладено обов'язок подавати виконавчій дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відомості про прийняття на роботу працівників.
Роботодавці, які здійснюють прийом працівників на роботу (у тому числі іноземців та осіб без громадянства), подають форму звітності № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників» до центру зайнятості тієї самої адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони зареєстровані як платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Форма звітності № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників», затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 14.07.2011 №279. Форма складається та подається не пізніше 10 календарних днів з дня прийому працівника на роботу (першого робочого дня працівників). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку подачі звіту є перший за ним робочий день.
Таким чином, у разі укладання фізичною особою – підприємцем трудового договору з найманим працівником, ФОП зобов’язана не пізніше 10 календарних днів з дня прийому працівника на роботу надати до центру зайнятості форму звітності № 5-ПН про його прийом на роботу.
Яка відповідальність передбачена за ненадання фізичною особою – підприємцем відомостей про прийнятих працівників?
У разі ненадання роботодавцем, у тому числі фізичною особою – підприємцем, відомостей про прийнятих працівників у відповідності до вимог пункту 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з роботодавця утримуються незаконно виплачені суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, безробітним, які перебували на обліку в центрі зайнятості й одночасно працювали у роботодавців.
Крім того, статтею 165-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність фізичних осіб, які використовують найману працю, за несвоєчасне подання або неподання визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відомостей, що тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чи має право роботодавець звільнити працівника за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України до закінчення двомісячного терміну попередження про наступне вивільнення?
До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівників за ініціативою адміністрації за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України без їх згоди не допускається.
Строк попередження про наступне вивільнення є обов’язковим тільки для адміністрації підприємства. При наявності заяви працівника «про скорочення строку попередження про наступне вивільнення» він може бути звільнений до його закінчення та таке звільнення буде правомірним.
Що стосується пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», то вона покладає на підприємства обов’язок попередити державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці. У такому попередженні, що надсилається письмово, зазначаються підстави (одна з конкретних підстав, визначених у пункті 1 статті 40 Кодексу законів про працю України), строк вивільнення, найменування професій (спеціальностей), кваліфікації вивільнюваних працівників, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення – списки фактично вивільнених.
До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівників за ініціативою адміністрації за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України без їх згоди не допускається.
Виходячи з наведеного, у випадку звільнення працівника на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України до строку, вказаного в інформації про наступне вивільнення, поданій підприємством до державної служби зайнятості (форма статистичної звітності 4-ПН), за наявності заяви працівника щодо скорочення строку попередження, не призводить до порушення вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Працював у фізичної особи – підприємця, трудовий договір реєстрували у центрі зайнятості. Оскільки це моє перше місце роботи, запис у трудову книжку не робили. Маю намір звернутися до служби зайнятості, чи буде врахований цей період роботи до страхового стажу?
Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця нею та роботодавцем сплачено страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацем другим частини 1 статті 21. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження – у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Таким чином, оскільки всі наймані працівники підлягають страхуванню на випадок безробіття, період роботи у фізичної особи – підприємця буде врахований до страхового стажу у разі сплати роботодавцем страхових внесків.
Чи правомірні вимоги спеціалістів центру зайнятості щодо перевірки довідок про середню заробітну плату безпосередньо на підприємствах?
Згідно з вимогами пункту 26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей надано робочим органам виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Статтею 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 та Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1 затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі – Порядок), яким визначений механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачено пунктом 5 Порядку.
Таким чином, вимоги спеціалістів центру зайнятості щодо проведення перевірки довідок про середню заробітну плату, які видаються роботодавцями, є правомірними.
Перебуваю на обліку в центрі зайнятості. Роботодавець згодний прийняти на роботу з випробувальним терміном. Чи можу я перебувати на обліку в центрі зайнятості на період випробувального терміну?
Згідно зі статтею 26 Кодексу законів про працю України при укладанні трудового договору сторонами може бути обумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Оскільки з моменту укладання трудового договору особа стає найманим працівником й відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» відноситься до зайнятого населення, тому не може одночасно перебувати на обліку в центрі зайнятості як безробітна.