Миколі Сафоновичу Сургаю, Герою України, депутату Верховної Ради УРСР, народному депутату України, міністру вугільної промисловості УРСР, доктору технічних наук, професору, директору інституту «УкрНДІпроект» 20 листопада виповнилось би 80 років.М. С. Сургай народився 20 листопада 1933 року в селі Любовка Краснокутського району Харківської області, в сім'ї коваля. Свою шахтарську трудову діяльність розпочав у 1953 році на вугільних підприємствах Донецької області, пройшовши славну дорогу від гірничого майстра вуглевидобувної дільниці до міністра вугільної промисловості України, а останні 11 років очолював інститут «УкрНДІпроект». У різні роки він обирався депутатом Верховної Ради України трьох скликань. А у тяжкий час чорнобильської біди М. С. Сургай очолив зведений загін шахтарів України, які прокладали підземний тунель під пошкоджений реактор.
Микола Сафонович був яскравою особистістю, людиною незвичайно високих душевних та моральних якостей, бездоганного благородства і безмежної доброти. Будучи, що називається, керівником від Бога, він заслужив на глибоку пошану серед представників шахтарських колективів України, даруючи людям не лише свої глибокі знання і досвід, але й щиру душевну теплоту. Йому завжди вірили, до його думок прислухались, у нього вчились. І де б Микола Сафонович не працював – на шахті, в тресті, комбінаті, об'єднанні або ж очолював міністерство, інститут – скрізь віддавав дорученій справі всього себе, подаючи приклад іншим. Окремі його вислови, такі як: «Вугілля врятує Україну, якщо Україна врятує вугілля», «Вугілля – міст у майбутнє», «Вугілля – головний енергоносій в Україні», «Альтернативи вугіллю в Україні немає» та інші стали крилатими. Висока ерудиція, великі організаторські здібності, чуйність здобули М. С. Сургаю високу пошану і любов всіх, хто його знав.
Батьківщина високо оцінила видатні заслуги Миколи Сафоновича. Він нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Жовтневої революції, «Знак Пошани», «За заслуги» другого і третього ступенів, святого Преподобного Нестора-Літописця Києво-Печерського, почесними Грамотами Президії Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, багатьма іншими державними та відомчими нагородами. Він – лауреат премії Ради Міністрів СРСР, а також Державної премії України в області науки і техніки. Йому присвоєні звання «Заслужений шахтар України» і «Почесний працівник вугільної промисловості». Він – повний кавалер знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть». У 2003 році М. С. Сургаю присвоєно високе звання Герой України. У 2010 році на честь Миколи Сафоновича названо шахту «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».
Його внесок у розвиток і становлення вугільної промисловості української держави неможливо переоцінити. Завдяки знанням, досвіду, безмежній відданості справі, високому професіоналізму ім'я Миколи Сафоновича назавжди вписане в історію вітчизняного вуглепрому. Протягом всього свого життя він користувався заслуженим авторитетом серед колег.
26 грудня 2009 року на 77-му році життя, після важкої хвороби, славний син українського народу, досвідчений організатор вугільного виробництва, науковий керівник, людина, ім’я якої дорівнює терміну «вугільна промисловість України», все життя якого було наповнене працею, беззавітним служінням галузі та людям, що видобувають вугілля, пішов із життя.
Щира повага до професійних і людських якостей Миколи Сафоновича назавжди залишаться в пам'яті і серцях колег, друзів та багатьох людей, що знали його та захоплювались ним.
В рамках урочистих заходів на честь 80-річчя від дня народження М. С. Сургая на шахті «Південнодонбаська № 3» 19 листопада заплановано проведення дня високопродуктивної праці, 20 листопада – урочисті збори з нагородженням шахтарів ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» медалями ім. М. С. Сургая. Також 20 листопада заплановано відвідування сім’ї Миколи Сафоновича та покладання квітів до його могили на Ново-Ігнат’євському кладовищі у м. Донецьк за участю представників Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Донецької облдержадміністрації, міської влади та трудових колективів вугільних підприємств.